Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
язикатий — [йазиека/тией] м. (на) тому/ т ім, мн. т і … Орфоепічний словник української мови
язикатий — прикметник розм … Орфографічний словник української мови
довгоязикий — а, е. 1) У якого довгий язик. 2) перен. Язикатий (у 1 знач.). 3) перен. Який не може зберігати таємницю … Український тлумачний словник
форкотливий — а, е, зах. Балакучий, язикатий … Український тлумачний словник
ховзький — а/, е/, діал. Ковзкий. •• Ховзьки/й на язи/к діал. занадто балакучий, язикатий … Український тлумачний словник
язикатість — тості, ж., розм. Властивість за знач. язикатий 1) … Український тлумачний словник
язикато — Присл. до язикатий … Український тлумачний словник
балакучий — (який полюбляє багато балакати), балакливий, говіркий, говірливий, язикатий, пащекуватий, просторікуватий; гомінкий, гомінливий, лепетливий (який багато й голосно говорить); щебетливий, цокотливий (перев. про жінок і дітей гомінливий) … Словник синонімів української мови
пыскатий — та, те, Ол. Язикатий … Словник лемківскої говірки
